Ізотерма Адсорбції — Ленгмюр, БЕТ та Фрейндліх

Досліджуйте адсорбцію газів і розчинених речовин на твердих поверхнях. Порівнюйте монослойну модель Ленгмюра, багатошарову БЕТ та емпіричну модель Фрейндліха з інтерактивною анімацією молекул.

Модель:
Анімація поверхні
Ізотерма адсорбції
0.00
Покриття поверхні θ
0.00
Адсорбована кількість q
0.30
Тиск P/P₀
1.0
Сер. кількість шарів
Ленгмюр
Активна модель
Ізотерма Ленгмюра: θ = KP / (1 + KP) — передбачає однакові ділянки без взаємодії; лише монослойна адсорбція. K — константа рівноваги (спорідненість). При великих P, θ → 1 (повне монослойне покриття).
Про ізотерми адсорбції

Адсорбція — це накопичення молекул газу або розчину на твердій поверхні. На відміну від абсорбції (проникнення у об'єм), адсорбція відбувається саме на поверхні.

Ленгмюр (1916): θ = KP/(1+KP). Дійсна для монослою, однакових ділянок, без латеральних взаємодій. K = k_ads/k_des. Використовується для хемісорбції.

БЕТ (Брунауер, Еммет, Теллер, 1938): Поширює модель Ленгмюра на багатошарову фізисорбцію. q/q_m = Cx/[(1−x)(1−x+Cx)] де x=P/P₀. Широко застосовується для вимірювання площі поверхні (м²/г).

Фрейндліх (1906): q = K·C^(1/n) — емпірична ізотерма для неоднорідних поверхонь. 1/n < 1 — "сприятлива" форма кривої.

Застосування: Каталіз (площа поверхні каталізатора), очищення води (активоване вугілля), хроматографія, доставка ліків, зберігання газу (МОФ).