🇬🇧 English

🌡️ Двигун Стірлінга

Двигун Стірлінга складається з двох ізотермічних та двох ізохорних процесів. З ідеальним регенератором його ефективність дорівнює межі Карно η = 1 − Tc/Th.

Резервуари

Поточна стадія

▶ Ізотермічне розширення

ККД двигуна Стірлінга

η = 0%

Енергетичний баланс (Дж)

Qh поглинута0
Qc відведена0
Qрег регенерована0
W корисна робота0

Стан газу

Об'єм V
Тиск P
Температура T

Що демонструє

Цикл Стірлінга складається з чотирьох стадій: (1) ізотермічне розширення при Th — поглинання тепла від гарячого джерела; (2) ізохорне охолодження через регенератор — збереження тепла; (3) ізотермічне стиснення при Tc — відведення тепла до холодного резервуару; (4) ізохорне нагрівання через регенератор — повернення збереженого тепла. Регенератор — ключовий елемент: він усуває теплові втрати між ізохорними стадіями.

Як користуватись

Чи знаєте ви?

Роберт Стірлінг запатентував свій двигун у 1816 році. Сьогодні двигуни Стірлінга застосовуються на підводних човнах, у кріогенних холодильниках, сонячних генераторах і космічних апаратах. Їх основні переваги — тиха робота, висока теоретична ефективність і здатність використовувати будь-яке джерело тепла.

Про симулятор двигуна Стірлінга

Цей симулятор анімує ідеалізований термодинамічний цикл Стірлінга для одного моля ідеального одноатомного газу й відтворює його в реальному часі на діаграмі тиск-об'єм. Цикл поєднує дві ізотермічні стадії (розширення при гарячій температурі Th та стиснення при холодній температурі Tc) з двома стадіями за сталого об'єму. Тиск підпорядковується рівнянню стану ідеального газу P = nRT/V, а площа, обмежена кривою на P-V діаграмі, дорівнює корисній роботі за цикл.

Три повзунки задають гарячий резервуар (350–900 K), холодний резервуар (100–450 K) та ступінь стиснення r = Vmax/Vmin (1.3–6.0). Панелі показують поглинуте тепло Qh = nRTh ln r, відведене тепло Qc = nRTc ln r, регенероване тепло nCv(Th−Tc), корисну роботу та ефективність η = 1 − Tc/Th. Двигуни Стірлінга застосовують на підводних човнах, у кріогенних холодильниках і сонячних генераторах із параболічним дзеркалом.

Поширені запитання

Що показує цей симулятор?

Він малює чотиристадійний цикл Стірлінга для ідеального газу на динамічній діаграмі тиск-об'єм, поки анімована точка рухається по контуру. Невелика схема показує витискувальний циліндр, регенератор та робочий поршень, а бічні панелі відображають енергетичний баланс, ефективність і стан газу в поточній точці.

Які чотири стадії має цикл Стірлінга?

По порядку: ізотермічне розширення при Th (тепло поглинається від гарячого джерела), ізохорне охолодження від Th до Tc за сталого максимального об'єму (тепло зберігається в регенераторі), ізотермічне стиснення при Tc (тепло відводиться до холодного резервуару) та ізохорне нагрівання від Tc назад до Th (збережене тепло повертається). Симулятор підписує кожну стадію під час анімації.

Що регулюють три повзунки?

Перший задає температуру гарячого резервуара Th (350–900 K), другий — холодного резервуара Tc (100–450 K), а третій — ступінь стиснення r = Vmax/Vmin (від 1.3 до 6.0). Підвищення Th або зниження Tc збільшує різницю температур і підвищує ефективність, тоді як більше r розтягує діаграму та збільшує роботу за цикл.

Чому ефективність двигуна Стірлінга дорівнює межі Карно?

Симулятор використовує η = 1 − Tc/Th, значення Карно. Це справджується лише з ідеальним регенератором: тепло, віддане під час ізохорного охолодження, nCv(Th−Tc), зберігається й повертається під час ізохорного нагрівання, тож зовнішнє тепло не витрачається даремно на стадіях за сталого об'єму. Єдиний зовнішній теплообмін тоді відбувається на двох ізотермічних стадіях, точно як у циклі Карно.

Що таке регенератор і чому він важливий?

Регенератор — це теплова «губка», зазвичай дрібна сітка чи матриця, розміщена між гарячою та холодною зонами. Коли газ тече з гарячої зони в холодну, він віддає тепло сітці; під час зворотного потоку він забирає це тепло назад. Це внутрішнє повторне використання, показане жовтим блоком «Рег» на схемі, є ключовим винаходом Роберта Стірлінга 1816 року, і саме воно дозволяє двигуну досягти ефективності Карно в ідеальному випадку.

Як обчислюються значення тепла та роботи?

Для ідеального газу ізотермічні стадії дають Qh = nRTh ln r та Qc = nRTc ln r, де R = 8.314 Дж/моль·K і n = 1. Регенероване тепло дорівнює nCv(Th−Tc), де Cv = R/(γ−1) для одноатомного газу (γ = 5/3). Корисна робота W = Qh − Qc дорівнює площі, обмеженій контуром.

Чи є це точною моделлю реального двигуна?

Це ідеалізований підручниковий цикл, тож він термодинамічно узгоджений, але оптимістичний. Реальні двигуни потерпають від недосконалої регенерації, витоків газу, тертя, мертвого об'єму та скінченних швидкостей теплопередачі, тому практична ефективність значно нижча за показану тут межу Карно. Модель призначена навчати структури циклу та енергетичного балансу, а не передбачати вихідні характеристики конкретної машини.

Чому дві стадії — це вертикальні лінії на P-V діаграмі?

Ізохорні стадії (за сталого об'єму) відбуваються, коли газ зафіксований при Vmax або Vmin, тож об'єм не змінюється, а температура й тиск — змінюються. На P-V графіку сталий об'єм є вертикальною лінією. Оскільки зміни об'єму немає, ці стадії не виконують роботи — вони лише переносять тепло до регенератора й від нього.

Що означає обмежена площа на діаграмі?

Зафарбована зеленим область, обмежена чотирма стадіями, є корисною роботою за цикл, оскільки робота дорівнює інтегралу P dV по контуру. Більша різниця температур або більший ступінь стиснення збільшує цю площу. Порівняння її з контуром Карно між тими самими температурами показує, як цикл Стірлінга збігається з роботою Карно, коли регенератор ідеальний.

Де насправді застосовують двигуни Стірлінга?

Оскільки вони працюють тихо від будь-якого зовнішнього джерела тепла, двигуни Стірлінга забезпечують повітронезалежний рушій деяких підводних човнів, приводять у дію кріокулери для охолодження інфрачервоних сенсорів і перетворюють сонячне світло на електрику в сонячних генераторах із параболічним дзеркалом. Їхній обернений цикл використовують у кріогеніці, а варіанти з вільним поршнем досліджували для радіоізотопного живлення космічних апаратів.