Фізика плазми: четвертий стан речовини
Понад 99% видимого Всесвіту — це плазма, іонізований газ, у якому вільні електрони та йони колективно реагують на електромагнітні поля. Сонце — це куля плазми. Блискавка — це плазма. Так само й люмінесцентні лампи, термоядерні реактори та полярне сяйво. Проте плазма поводиться інакше, ніж будь-який інший стан речовини.
1. Що таке плазма?
Коли газ достатньо нагрівають або піддають дії сильних електричних полів, електрони відриваються від атомів — цей процес називають іонізацією. Отриману суміш позитивних йонів і вільних електронів називають плазмою. На відміну від нейтрального газу, плазма електропровідна і реагує на електромагнітні поля.
Плазма — це не просто «гарячий газ». Нейтральний газ із йонів та електронів був би лише гарячим газом. Особливою плазму робить її колективна поведінка: далекодійні кулонівські сили означають, що збурення однієї області впливає на всі інші області одночасно — уся плазма реагує узгоджено.
Ступінь іонізації залежить від температури:
- Полум'я (3000 K): ~0.1% іонізовано (слабко іонізоване)
- Розряд люмінесцентної лампи: ~0.01% іонізовано, але повністю плазмоподібний
- Сонячна корона: >10⁶ K, повністю іонізовані водень/гелій
- Термоядерний реактор: 100–150 мільйонів K, повністю іонізовані дейтерій/тритій
2. Дебаївське екранування та критерії плазми
Якщо в плазму помістити позитивний заряд, електрони притягуються до нього, а йони відштовхуються. Хмара електронів екранує заряд на відстанях, що перевищують дебаївську довжину:
3. Плазмові коливання та хвилі
Зсуньте електрони у плазмі трохи — вони відчують відновлювальну електричну силу залишених позаду йонів. Вони коливаються з плазмовою частотою:
Плазма підтримує багате розмаїття хвиль, що виходять за межі простих коливань:
- Електронні плазмові хвилі (хвилі Ленгмюра): поздовжні коливання електронів. Можуть збуджуватися лазерними імпульсами — основа лазерно-кільватерного прискорення частинок.
- Йонно-звукові хвилі: поздовжні хвилі, зумовлені градієнтом тиску йонів. Аналогічні звуковим хвилям у нейтральному газі.
- Хвилі Альфвена: поперечні коливання вмороженої у силові лінії плазми в магнітному полі. Поширюються вздовж B зі швидкістю Альфвена v_A = B/√(μ₀ρ). Критично важливі для нагрівання сонячної корони.
4. Магнітна гідродинаміка (МГД)
Для великомасштабних повільних рухів плазму можна розглядати як єдину провідну рідину, описувану рівняннями МГД — поєднанням гідродинаміки Нав'є-Стокса та електромагнетизму Максвелла:
МГД-рівновага вимагає ∇p = J×B — градієнт тиску врівноважується магнітною силою (Лоренца). Це фундаментальне рівняння для утримання плазми у термоядерних установках.
5. Термоядерне утримання
Синтез дейтерію та тритію вимагає температур 100–150 мільйонів K. За таких температур жодна матеріальна стінка не може утримати плазму — натомість її утримують магнітні поля:
- Токамак: тороїдальна (у формі бублика) установка. Магнітне поле має дві складові: тороїдальну (від зовнішніх котушок) та полоїдальну (від струму плазми ~15 МА). Їхнє поєднання намотується гвинтоподібно навколо тора — запобігаючи дрейфовим нестійкостям. ITER (наразі будується) використовує 18 надпровідних магнітів при 11.8 Тл, щоб утримувати плазму при 150 мільйонах K.
- Стеларатор: усі магнітні поля лише від зовнішніх котушок — без струму плазми. Стабільніший, але зі складною геометрією котушок. Wendelstein 7-X (Німеччина) може безперервно підтримувати плазму протягом 30 хвилин.
- Критерій Лоусона: для чистої термоядерної енергії добуток n·T·τ_E має перевищувати мінімальне значення: n·T·τ_E > 3×10²¹ м⁻³·кеВ·с. Сучасні токамаки наближаються до цієї умови запалювання.
6. Плазмові нестійкості
Плазма схильна до нестійкостей, що порушують утримання — центральний виклик термоядерних досліджень:
- Гвинтова нестійкість (мода m=1): якщо струмопровідний плазмовий шнур згинається, магнітний тиск зростає з внутрішнього боку згину, посилюючи злам. Умова Крускала-Шафранова q > 1 уникає цього в токамаках.
- Нестійкість Релея-Тейлора: важча плазма над легшою (або легка плазма, що підтримується магнітним полем). Малі збурення наростають — як рідина з оберненою густиною. Проблемна в імплозіях інерційного синтезу.
- Нестійкість Вайбеля: анізотропія швидкостей у розподілі електронів → спонтанна генерація струмових ниток і магнітних полів. Стосується лазерно-плазмових взаємодій та астрофізичних ударних хвиль.
- Зриви в токамаках: швидке припинення струму плазми через МГД-нестійкості. Може статися за мілісекунди, осаджуючи гігаджоулі енергії на першу стінку. Уникання/пом'якшення зривів — серйозний інженерний виклик ITER.
7. Промислова та природна плазма
- Люмінесцентні лампи та світлодіоди: плазма парів ртуті в розряді низького тиску випромінює УФ, що перетворюється люмінофорами на видиме світло. Сучасна технологія: плазма діелектричного бар'єрного розряду (DBD) для генерації озону та обробки поверхонь.
- Плазмове травлення (виробництво напівпровідників): реактивна плазма хімічно та фізично видаляє матеріал точними візерунками під час виготовлення чипів. Необхідне для виробництва транзисторів менше 10 нм.
- Плазмові двигуни (двигуни на ефекті Холла): йони ксенону, прискорені електричними полями до 20–80 км/с. Питомий імпульс ~1600–3000 с (проти ~450 с для хімічних ракет). Використовуються на сотнях комерційних супутників та місіях у далекий космос (Dawn, BepiColombo).
- Полярне сяйво (північне/південне): заряджені частинки із сонячного вітру рухаються вздовж силових ліній магнітного поля Землі до полярної атмосфери. Вони збуджують атоми кисню та азоту; світло, випромінене під час дезбудження цих атомів, і є сяйвом. Зелене сяйво: кисень на 557.7 нм (висота 100–150 км). Червоне сяйво: кисень на 630 нм (>200 км). Синє/фіолетове: азот.
- Кульова блискавка: повідомлюване сферичне світне плазмове явище, що триває від секунд до хвилин. Повністю не пояснене, хоча існує кілька плазмових моделей (мікрохвильові резонатори, окиснювані частинки кремнію).