Металева пластина вібрує на власній частоті, і по її поверхні розповсюджуються стоячі хвилі — суперпозиція гребенів і западин, що не переміщуються, а лише коливаються на місці. Дрібні частинки, розкидані по пластині, підхоплюються цими коливаннями і "стрибають" від пучностей (ділянок максимальної амплітуди) до вузлових ліній, де вертикальне зміщення пластини дорівнює нулю. З часом частинки вишиковуються вздовж цих нерухомих вузлових ліній, утворюючи характерний геометричний візерунок — фігуру Хладні. Форма фігури залежить від пари цілих чисел (m, n), що задають кількість напівхвиль вздовж кожної осі пластини; зі зміною цих модових чисел змінюється й сам малюнок.