Підводний поштовх піднімає товщу океану. У відкритому морі хвиля — це лише кілька сантиметрів висоти, розтягнутих на десятки кілометрів, тому кораблі її навіть не помічають. Але коли дно піднімається до берега, хвиля сповільнюється й «стискається» — вся її енергія йде у висоту.
Реальні цунамі в океані мчать зі швидкістю реактивного літака — 700–900 км/год. Ця модель спрощена (умовні одиниці), але показує головний принцип: швидкість хвилі залежить від глибини води.
Це явище зветься «шоалінг» (shoaling): енергія хвилі пропорційна швидкості й висоті. Коли дно мілішає, швидкість падає — а щоб енергія зберіглась, висота мусить різко зрости. Той самий принцип працює й зі звичайним прибоєм на пляжі, просто в набагато меншому масштабі.