Симуляція тканини

Сітка вузлів, з'єднаних пружинами (структурні + зсувні + діагональні), інтеграція методом Верле. Перетягніть тканину мишею, або зривайте пружини в режимі "розрив".

🖐 Тягнути
✂ Розрив
📌 Кутки: увімк.
↺ Скинути
Вузли
–
Пружини
–
FPS
–
Вітер зараз
–

ЛКМ — тягнути вузол (режим "Тягнути") або зривати зв'язок (режим "Розрив"). Коліщатко / права кнопка — обертання й масштаб камери.

Як це працює
Кожен вузол тканини — точкова маса, з'єднана з сусідами пружинами (структурні, діагональні та "зсувні" через один вузол — для опору перекошуванню). Позиція оновлюється методом Верле, що неявно зберігає швидкість без явного її зберігання: 
x(t+dt) = x(t) + (x(t) − x(t−dt))·damping + a·dt²
Після кроку інтеграції обмеження-пружини кілька разів релаксуються (constraint relaxation), стягуючи пари вузлів до довжини спокою — це і дає стійку, майже нерозтяжну тканину при малій обчислювальній вартості порівняно з жорсткою системою ОДУ.