Масивний брилистий льодовик періодично тріскається: під власною вагою й тиском талої води окремі брили відколюються від основного масиву та з гуркотом падають в океан. У момент удару здіймаються бризки піни, що розлітаються балістичними дугами під дією гравітації, а потім тонуть у товщі води. Поверхня океану постійно хвилюється — це сума кількох синусоїд різної частоти й напрямку, що імітує накладання хвиль. Колір і фактура криги (нерівна, гранована) отримані процедурним зміщенням вершин ікосаедра, а не текстурою, тому кожна брила виглядає по-своєму. Спостерігайте, як частота відколів і сила хвиль впливають на загальну динаміку сцени.