Стрімкий вир закручує воду у глибоку лійку: центробіжні сили розганяють внутрішні кільця значно швидше за зовнішні, тому лійка виглядає як спіраль, що втягується до центру. Форма поверхні обчислюється як степенева функція від радіуса — глибина різко зростає біля осі, створюючи характерний "провал". Уламки-частинки прискорюються за законом, схожим на збереження кутового моменту: чим ближче до центру, тим швидше вони обертаються і тим сильніше їх тягне вниз. Піна тримається ближче до поверхні й повільно дрейфує всередину, поки не скидається назад на зовнішній край. Точкове світло в центрі пульсує, підкреслюючи бурління води у горлі воронки.