Кожна клітина тримає зернята. Щойно їх стає 4 — клітина «обвалюється», розсипаючи по одному зерну на кожного із чотирьох сусідів. Ці сусіди можуть переповнитись і теж обвалитись — виникає ланцюгова лавина непередбачуваного розміру.
Це найвідоміша модель самоорганізованої критичності (Бак, Танг, Візенфельд, 1987). Система сама, без жодного налаштування ззовні, приходить у стан «на межі зриву» — і лавини там підпорядковуються степеневому закону: лавин у 10 разів більших приблизно в 10 разів менше.
Той самий математичний почерк — землетруси, лісові пожежі (спробуй сусідню симуляцію!), обвали фондового ринку й навіть спалахи активності в мозку. Малі й великі події тут — не різні явища, а одна й та сама лавина різного масштабу.
⏸ Автоскидання: вимк.
↺ Скинути купу
У центр
Випадково
Всього зерен
0
Останнє скидання
0
Розмір останньої лавини
0 обвалів
Найбільша лавина за сесію
0
Клікни будь-де по купі, щоб кинути зернятко саме туди, і подивись, чи викличе воно лавину.